+ АНАСТАСІЙ (ЯНУЛАТОС)
Архієпископ Тирани, Дурреса та всієї Албанії (1992-)*
«Влада воскреслого Христа»
Серед втоми, розгубленості та занепокоєння через болісні події на нашій планеті, у слабкості, яка часто змушує нас відчувати себе виснаженими численними особистими труднощами, Великдень приходить, щоб яскраво освітити та запропонувати щось унікальне: силу Воскресіння, тріумф сили Бога любові.
Богочоловік Ісус, осквернений релігійним статус-кво, несправедливо засуджений можновладцями, проклятий натовпом, не тільки переможно воскресає з мертвих, а й отримує абсолютну владу від Бога Отця: воскреслий Господь запевняє своїх учнів, що «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Матвія 28:18) і доручає їм проповідувати цю звістку загальнолюдського значення всім народам.
Неймовірну Божу силу було тріумфально проявлено у Воскресінні. Ісус добровільно прийняв приниження Страстей і розтрощив династію демонічної влади, влади, заснованої на зарозумілості та егоїзмі: Він викупив наші гріхи на хресті «і смертю смерть подолав». Він дав нам життя – «вічне життя». Бог Отець поставив свого розп’ятого і воскреслого сина «вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому. І все впокорив Він під ноги Йому» (До ефесян 1:21-22). Саме цю спокутувальну зміну ми святкуємо під час Великодня.
Всемогутній Бог поставив Ісуса Христа «найвище за все за Голову Церкви» (До ефесян 1:22). А Церква, як євхаристійна спільнота Воскресіння, проповідує таємницю Триєдиного Бога, спасіння людей у Христі через Святого Духа, проголошує остаточну трансцендентність смерті та нашу участь у житті Воскреслого. Як таємне «тіло, повня Того, що все всім наповняє» (До ефесян 1:23), Церква випромінює славу живого Господа на все створіння. Він живе крізь час із сильною есхатологічною надією, що кожна інша сила підкориться в кінці часів Його власній унікальній владі любові.
Однак влада Ісуса над людством дуже відрізняється від мирської влади. У вирішальний момент Страстей перед Пилатом Ісус наголосив, що «Моє Царство не із світу цього» (Івана 18:36). Водночас Він нагадав нам, що може явити свою владу в будь-який час (Матвія 26:53). Він підтвердив чітке розмежування між духовним і мирським. Порядок, який триватиме до Його славного повернення.
На відміну від різноманітних теократичних традицій, які пов’язують релігійну та державну владу, Церква повинна залишатися послідовною у своїй духовній ролі. Покликання на ім’я Христа не має місця в планах політичної доцільності та гноблення окремих осіб і народів. Ісус дав інше уявлення про владу в людському суспільстві. Він визначив служіння своїм ближнім як основу та ідеал. Тим часом, як правителі світу цього зазвичай владарюють, нехтуючи гідністю простих людей і пригнічуючи слабких, Ісус жив як «той, хто прислуговує» (Луки 22:25-27). Він дав цей приклад своєму народові, своїй Церкві. Пославши своїх учнів у світ, Він передав їм свою владу і довірив їм свою духовну владу. Він наполягав на тому, що її здійснення означатиме служіння, безкорисливу жертву.
Авторитет воскреслого Христа пов’язаний із добровільними Страстями. Господь залишається тим, хто співчуває у стражданнях кожної людини. Воскресіння не є чимось, що приходить самостійно, як щось, що слідує за Хрестом, але воно існує в Хресті, у Страстях. І наше прийняття розп’ятого і воскреслого Христа веде до досвіду Воскресіння. Ми віримо в Бога милосердя, який з любов’ю схиляється над зраненими гріхами людьми. Він не пригнічує; Він служить. Він не мстивий; Він прощає. Він не зневажає; Він рятує. Він не нав'язує себе пропагандою та фанфарами; Він діє в стриманій тиші. Понад усе Його влада є рятівною, як дар прощення й любові. Воскреслий Ісус поважає свободу і святість кожної людини, включно з тими, хто сумнівається в Ньому. Він не викликає страху; Він звільняє людське існування від страху, особливо від страху смерті. Ті, хто слідує за Ним, вважають цю владу найважливішою владою, і саме цю владу вони повинні вершити.
Сьогодні існує відчуття, що людство підпорядковане різним неконтрольованим силам: політичним, військовим, економічним, правовим, ідеологічним, які свавільно призводять до плутанини з трагічними наслідками. Серед широко поширеного розчарування тим, як правлять можновладці, воскресіння Христа приносить подих надії. Воно нагадує нам, що, окрім трагічних і незбагненних подій сьогодення, розвиток світу в кінцевому підсумку не залежить від накопиченої влади та знань і від їх зверхнього використання сильними світу. Суттєва та остаточна влада перебувають у руках Того, Хто повністю поважав свободу людства, аж до докору релігійно суворим. Його влада об’єднує містичну силу справедливості, миру, любові та життя. Він продовжує діяти як спаситель в історії людства, навіть попри те, що багато хто сумнівається в Ньому в теорії чи на практиці. І саме ця сила остаточно судитиме світ.
Наш оптимізм засновується на цій впевненості. Це не розпливчаста теорія; всемогутня сила Господа часто виявляється в нашому повсякденному житті. Ця правда дає нам стійкість і мужність навіть під час найболючіших етапів нашої світової та особистої історії. Але вона також дає нам силу та енергію для втручання в історичні події. Його Церква, як «Його Тіло», і кожна її клітина, її члени, євангелізує та ділиться енергією та живою присутністю Богочоловіка в історії. Її члени володіють цією духовною владою і повинні діяти в Його владі як агенти справедливості, примирення та миротворення. Вони повинні докладати зусиль в історичних, місцевих чи глобальних питаннях зі світлим сумлінням, з чіткими духовними критеріями. Його люди не мають права наслідувати зразки гноблення та влади. Вони вірять у силу й духовний авторитет любові й підкоряються їй. Це основа їхньої свободи.
Господь, якому дано «всяку владу на небі і на землі», не є якоюсь віддаленою сутністю, загубленою в тумані минулого. Він живий, присутній у наших свідомості, серці, сумлінні, втішає і надихає. Усвідомлення присутності воскреслого Господа, переможця над смертю і володаря всесвіту, є найважливішим елементом християнського досвіду. Впевненість у тому, що Він постійно з нами «кожен день нашого життя», умиротворює наше існування, навіть у бурі несправедливості та війни, коли нас оточує «смертна скорбота» і стрясають потоки беззаконня.
Нехай упевненість у тому, що Йому, Богові любові, дана «всяка влада на небі й на землі», воскресить наш зранений оптимізм щодо майбутнього світу.
Завантажте книгу тут (англійською)
*Почесний професор Національного та Каподистрійського університету Афін
Почесний член Афінської академії
Колишній президент ВРЦ
Почесний президент Всесвітньої конференції «Релігії за мир»
Почесний сенатор Європейської академії наук і мистецтв – Зальцбург