Зображення
Arhbishop Anastasios with a children s choir

Фото: Архієпархія Албанії

+ АНАСТАСІЙ (ЯНУЛАТОС)

Архієпископ Тирани, Дурреса та всієї Албанії (1992-)*

«Влада воскреслого Христа»

Серед втоми, розгубленості та занепокоєння через болісні події на нашій планеті, у слабкості, яка часто змушує нас відчувати себе виснаженими численними особистими труднощами, Великдень приходить, щоб яскраво освітити та запропонувати щось унікальне: силу Воскресіння, тріумф сили Бога любові.

Богочоловік Ісус, осквернений релігійним статус-кво, несправедливо засуджений можновладцями, проклятий натовпом, не тільки переможно воскресає з мертвих, а й отримує абсолютну владу від Бога Отця: воскреслий Господь запевняє своїх учнів, що «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Матвія 28:18) і доручає їм проповідувати цю звістку загальнолюдського значення всім народам.

Неймовірну Божу силу було тріумфально проявлено у Воскресінні. Ісус добровільно прийняв приниження Страстей і розтрощив династію демонічної влади, влади, заснованої на зарозумілості та егоїзмі: Він викупив наші гріхи на хресті «і смертю смерть подолав». Він дав нам життя – «вічне життя». Бог Отець поставив свого розп’ятого і воскреслого сина «вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому. І все впокорив Він під ноги Йому» (До ефесян 1:21-22). Саме цю спокутувальну зміну ми святкуємо під час Великодня.

Всемогутній Бог поставив Ісуса Христа «найвище за все за Голову Церкви» (До ефесян 1:22). А Церква, як євхаристійна спільнота Воскресіння, проповідує таємницю Триєдиного Бога, спасіння людей у Христі через Святого Духа, проголошує остаточну трансцендентність смерті та нашу участь у житті Воскреслого. Як таємне «тіло, повня Того, що все всім наповняє» (До ефесян 1:23), Церква випромінює славу живого Господа на все створіння. Він живе крізь час із сильною есхатологічною надією, що кожна інша сила підкориться в кінці часів Його власній унікальній владі любові.

Однак влада Ісуса над людством дуже відрізняється від мирської влади. У вирішальний момент Страстей перед Пилатом Ісус наголосив, що «Моє Царство не із світу цього» (Івана 18:36). Водночас Він нагадав нам, що може явити свою владу в будь-який час (Матвія 26:53). Він підтвердив чітке розмежування між духовним і мирським. Порядок, який триватиме до Його славного повернення.

На відміну від різноманітних теократичних традицій, які пов’язують релігійну та державну владу, Церква повинна залишатися послідовною у своїй духовній ролі. Покликання на ім’я Христа не має місця в планах політичної доцільності та гноблення окремих осіб і народів. Ісус дав інше уявлення про владу в людському суспільстві. Він визначив служіння своїм ближнім як основу та ідеал. Тим часом, як правителі світу цього зазвичай владарюють, нехтуючи гідністю простих людей і пригнічуючи слабких, Ісус жив як «той, хто прислуговує» (Луки 22:25-27). Він дав цей приклад своєму народові, своїй Церкві. Пославши своїх учнів у світ, Він передав їм свою владу і довірив їм свою духовну владу. Він наполягав на тому, що її здійснення означатиме служіння, безкорисливу жертву.

Авторитет воскреслого Христа пов’язаний із добровільними Страстями. Господь залишається тим, хто співчуває у стражданнях кожної людини. Воскресіння не є чимось, що приходить самостійно, як щось, що слідує за Хрестом, але воно існує в Хресті, у Страстях. І наше прийняття розп’ятого і воскреслого Христа веде до досвіду Воскресіння. Ми віримо в Бога милосердя, який з любов’ю схиляється над зраненими гріхами людьми. Він не пригнічує; Він служить. Він не мстивий; Він прощає. Він не зневажає; Він рятує. Він не нав'язує себе пропагандою та фанфарами; Він діє в стриманій тиші. Понад усе Його влада є рятівною, як дар прощення й любові. Воскреслий Ісус поважає свободу і святість кожної людини, включно з тими, хто сумнівається в Ньому. Він не викликає страху; Він звільняє людське існування від страху, особливо від страху смерті. Ті, хто слідує за Ним, вважають цю владу найважливішою владою, і саме цю владу вони повинні вершити.

Сьогодні існує відчуття, що людство підпорядковане різним неконтрольованим силам: політичним, військовим, економічним, правовим, ідеологічним, які свавільно призводять до плутанини з трагічними наслідками. Серед широко поширеного розчарування тим, як правлять можновладці, воскресіння Христа приносить подих надії. Воно нагадує нам, що, окрім трагічних і незбагненних подій сьогодення, розвиток світу в кінцевому підсумку не залежить від накопиченої влади та знань і від їх зверхнього використання сильними світу. Суттєва та остаточна влада перебувають у руках Того, Хто повністю поважав свободу людства, аж до докору релігійно суворим. Його влада об’єднує містичну силу справедливості, миру, любові та життя. Він продовжує діяти як спаситель в історії людства, навіть попри те, що багато хто сумнівається в Ньому в теорії чи на практиці. І саме ця сила остаточно судитиме світ.

Наш оптимізм засновується на цій впевненості. Це не розпливчаста теорія; всемогутня сила Господа часто виявляється в нашому повсякденному житті. Ця правда дає нам стійкість і мужність навіть під час найболючіших етапів нашої світової та особистої історії. Але вона також дає нам силу та енергію для втручання в історичні події. Його Церква, як «Його Тіло», і кожна її клітина, її члени, євангелізує та ділиться енергією та живою присутністю Богочоловіка в історії. Її члени володіють цією духовною владою і повинні діяти в Його владі як агенти справедливості, примирення та миротворення. Вони повинні докладати зусиль в історичних, місцевих чи глобальних питаннях зі світлим сумлінням, з чіткими духовними критеріями. Його люди не мають права наслідувати зразки гноблення та влади. Вони вірять у силу й духовний авторитет любові й підкоряються їй. Це основа їхньої свободи.

Господь, якому дано «всяку владу на небі і на землі», не є якоюсь віддаленою сутністю, загубленою в тумані минулого. Він живий, присутній у наших свідомості, серці, сумлінні, втішає і надихає. Усвідомлення присутності воскреслого Господа, переможця над смертю і володаря всесвіту, є найважливішим елементом християнського досвіду. Впевненість у тому, що Він постійно з нами «кожен день нашого життя», умиротворює наше існування, навіть у бурі несправедливості та війни, коли нас оточує «смертна скорбота» і стрясають потоки беззаконня.

Нехай упевненість у тому, що Йому, Богові любові, дана «всяка влада на небі й на землі», воскресить наш зранений оптимізм щодо майбутнього світу.

Coexistence («Співіснування»), книга Анастасія, архієпископа Тирани, Дурреса та всієї Албанії, привносить відомий голос до людського становища (випуск новин ВРЦ, березень 2022 р., англійською)

Завантажте книгу тут (англійською)

«ВРЦ дякує Блаженнішому Анастасію за 30 років на чолі Православної Церкви в Албанії» (випуск новин ВРЦ, серпень 2022 р., англійською)

 

*Почесний професор Національного та Каподистрійського університету Афін

Почесний член Афінської академії   

Колишній президент ВРЦ

Почесний президент Всесвітньої конференції «Релігії за мир» 

Почесний сенатор Європейської академії наук і мистецтв – Зальцбург